Тоді й дрібний селянин, який захоче ще по-старому сам господарювати, господарюватиме не на ринок, не на продаж першому стрічному, а на товариства робітників: дрібний селянин постачатиме товариству робітників хліб, м'ясо, овочі, а робітники будуть без грошей давати йому машини, худобу, добрива, одяг і все, що йому потрібно». В аграрній програмі партії більшовиків, на основі якої було написано цю популярну брошуру, соціалістична перспектива для села пов'язувалася з утворенням на базі експропрійованої поміщицької власності великих державних господарств під керівництвом Рад депутатів від сільських робітників. Економічні зв'язки між сільськими радянськими господарствами та промисловістю мали здійснюватись у нетоварній формі, шляхом продуктообміну. Та величезна більшість селян бажала зрівняльного поділу земель. І тому наприкінці серпня 1917р. В. І. Ленін висловився за те, щоб партія пішла на поступки дрібнобуржуазному селу і задовольнила його вимогу про оголошення державних, поміщицьких, селянських та інших земель всенародним надбанням, їх безвідплатне відчуження і перехід у користування всіх трудящих на зрівняльній основі. По суті, партія більшовиків брала на озброєння есерівську аграрну програму. Соціалізація землі була узаконена Декретом про землю. Здійснювані за Декретом про землю аграрні перетворення були історично прогресивні. Передачею землі в безоплатне користування і забороною її куплі-продажу Радянська влада захищала трудящих селян від визискування. Безземельне і малоземельне селянство України одержало близько 15млн. десятин землі, 600тис. коней, 800тис. голів великої рогатої худоби. Склалася нова соціально-класова структура села. Кількість бідняцьких господарств зменшилася з 58% (перед революцією) до 33% у 1923р. Питома вага середнього селянства збільшилася, відповідно, з З0% до 63%. Частка куркульських господарств скоротилася з 12% до 3%. В. І. Ленін так коментував результати аграрної революції: «Селянство стало далеко більш середнім, ніж раніше, суперечності згладились, земля поділена в користування далеко більш зрівняльне, куркуль підрізаний і в значній частині експропрійований - у Росії більше, ніж на Україні, в Сибіру менше». Аграрні перетворення перших років Радянської влади привели до того, що за нових умов класові позиції всього селянства почав уособлювати середняк. Середняцькими стали майже половина бідняцьких господарств і три чверті куркульських. Куркульський клас, який почав формуватися ще в дореволюційному селі, перетворився на прошарок всередині селянства. Соціалістичне будівництво у перші роки Радянської влади здійснювалося на воснно-комуністичних засадах. Система воєнного комунізму передбачала продуктообмін між містом і селом при забороні торгівлі, націоналізацію всієї промисловості, включаючи дрібну, встановлення практики замовлень-нарядів на державних підприємствах при максимальній централізації управління промисловістю (главкізм), поступове згортання грошового обігу. Однак вже в умовах переходу до мирного будівництва було прийнято ряд воєнно-комуністичних декретів, спрямованих на дальше згортання сфери грошового обігу. Селянство сплачує державі не тільки звичайні податки, прямі і посередні, але воно ще переплачує на порівняно високих цінах на товари промисловості - це, по-перше, і більш або менш недоодержує на цінах на сільськогосподарські продукти - це, по-друге. З приводу розриву в цінах, або, як тоді казали, розхилу «ножиць цін», у колективному керівництві партії розгорілися дискусії. Л. Д. Троцький, Л. Б. Каменєв і Є. Г. Зинов'єв вважали, що з селян треба брати багато, аби забезпечити максимальні темпи розгортання промисловості («надіндустріалізація»). Й. В. Сталін стояв за помірний розхил «ножиць». Інші члени колективного керівництва, що склалося у 1923 році—М. І. Бухарін, О. 1. Риков і М. П. Томський схилялися до введення «відновлювальних» цін, які цілковито повертали селянам витрати на виробництво хліба. У кінцевому підсумку група Бухаріна підтримала центристську позицію Сталіна. Та селяни не давали на це згоди і взимку 1927-1928 років практично припинили підвезення хліба на ринки. У країні спалахнула хлібозаготівельна криза. Виїхавши у січні 1928 р. на хлібозаготівлі до Сибіру, Сталін у серії виступів перед партійними працівниками розгорнув програму з трьох пунктів: - зажадати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за державними цінами, а на випадок відмови - застосувати надзвичайні заходи і конфіскувати надлишки; - у найближчі 3-4 роки провести часткову колективізацію сільського господарства; - услід за частковою провести суцільну колективізацію сільського господарства. Колгоспи були потрібні Сталіну, щоб подолати хлібозаготівельну кризу і одержати від села додаткові кошти на індустріалізацію. Надзвичайні заходи були придатні лише для вилучення готової продукції. З їх допомогою неможливо було змусити селян-одноосібників постійно виробляти товарний хліб. Ревізію курсу XV з'їзду ВКП(б) в соціалістичному будівництві Сталін по-всякому камуфлював. Замисливши в лютому 1928р. скасування непу, примусове об'єднання селян у колективні господарства і накладання продрозкладки на колгоспи, Сталін на словах усе це заперечував: «Розмови про те, що ми нібито скасовуємо неп, запроваджуємо продрозкладку, розкуркулювання і т. д., є контрреволюційним базіканням». Надалі знову став уживатися тільки термін «розкуркулення». У 1922р. В. I. Ленін пропонував задуматися над тим, «як кооперувати, як «обмежувати» куркулів, не припиняючи зростання продуктивних сил». Отже, куркулі не виключалися з числа учасників кооперативного руху. На XVI конференції ВКП(б) при обговоренні доповіді М. І. Калініна про шляхи піднесення сільського господарства несподівано виникла дискусія про місце куркуля в колективізованому селі. Секретар ЦК КП(б)У П. П. Любченко вважав, що куркулі можуть працювати в колгоспі. Інші висловлювалися за збереження куркульських господарств в урізаному вигляді за межами колгоспних масивів. А в постанові ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930р. «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву» ставилося завдання ліквідувати куркуля «як клас». При цьому куркульськими вважалися всі найзаможніші в даному населеному пункті господарства безвідносно до того, чи мали вони експлуататорські ознаки. В результаті виникла дволанкова система управління: центр-район. З вересня 1930р. територію УРСР розподілили на 503 адміністративні одиниці, якими керували безпосередньо з Харкова: Молдавську АРСР, 18 міст центрального підпорядкування і 484 сільські райони. Управляти такою кількістю районів а одного центру було неможливо. 3 лютого по жовтень 1932р. в республіці відбувався непростий процес організації областей. Апарат обласних організацій тільки формувався і ситуацією на місцях не володів, тоді коли обтяжливі для центру прямі зв'язки з сотнями районів фактично припинилися. При аналізі причин дезорганізації колгоспного виробництва не можна відкидати неготовності основної маси колгоспників до колективної праці. І все ж безуспішність спроб реалізувати в масовому масштабі заходи щодо організаційно-господарського зміцнення колгоспів, які добре себе зарекомендували в передових артілях, пояснювалася, насамперед, не особливостями селянської психології, а руйнівним впливом продрозкладки. З одного боку, селяни не могли почувати себе господарями у власному колгоспі, тому що вироблена колективною працею продукція не ставала власністю колективу. З іншого боку, вони знали, що колгоспи утворені шляхом об'єднання їхніх власних засобів виробництва. Колізія розв'язувалася просто: колгоспники починали забирати продукцію, вироблену в громадському господарстві, до її оприбуткування і вивозу. Такі дії кваліфікувалися як крадіжка. За свідченням М. М, Хатаєвича, у 1932р. крадіжками займалися від 85 до 90% колгоспників. Крали, щоб забезпечити себе продуктами харчування або щось заробити продажею. На ринку, який «існував практично нелегально, ціни на продукцію сільського господарства до кінця першої п'ятирічки зросли в 30 разів. Зрозуміло, що для колгоспів, колгоспників та одноосібників не існувало питання, чи здати вироблену продукцію державі за цінами, що майже не змінилися з 1927-1928рр., чи зробити спробу реалізувати її на ринку. Замість того, щоб покінчити з виробничими відносинами, які змушували колгоспників красти власну продукцію, Сталін та його найближче оточення обрали шлях репресій. Хоч давно вже було оголошено про ліквідацію куркульства як класу, Молотов знову заговорив про загрозу з боку куркуля, який нібито організовував на селі розкрадання хліба та іншого колгоспного добра, аби шкодити громадському господарству колгоспів, виконанню ними державних завдань. 22 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про боротьбу з спекуляцією». Руйнівний вплив продрозкладки на продуктивні сили сільського господарства повною мірою виявився 1931р., коли в колгоспи об'єдналася більшість сільського населення України. Однак дезорганізація і деградація громадського виробництва колгоспів не позначилася на поставках державі: їх стягували залізною рукою. Зате рівень життя колгоспників, який залежав від «залишкового» принципу оплати праці (поставки державі - перша заповідь!), катастрофічне знижувався. Уже в перші місяці 1932р. в багатьох сільських районах вичерпалися запаси продовольства, насамперед хліба. Над колгоспниками зависла загроза голоду. Прием этнонационализма — создание образа врага в лице другого народа — был выбран как средство консолидации «нового» украинского народа вполне сознательно, потому что он закладывает мину под попытки интеграции Украины и РФ. В качестве главного преступления «москалей» взят голод 1932-1933 г. Л. Кучма уже назвал эту трагедию «украинским холокостом», пойдя в строительстве нации по пути Израиля, доктрина которого считается в антропологии проявлением жесткого этнонационализма (в доктрине израильского этнонационализма Холокосту придан ранг высшего национального символа). К такому выбору украинских политиков подталкивали и США, где в 1986 г. Конгресс США даже учредил специальную комиссию по изучению этого «холокоста». МИД Украины пытается (пока без особых успехов) добиться от ООН признания «украинского холокоста» актом геноцида и «преступлением против человечества», активную поддержку в этом оказывает Польша.102 28 ноября 2006 г. Верховная Рада Украины приняла закон «О Голодоморе 1932-1933 годов в Украине». Ст. 2 этого закона гласит: «Публичное отрицание Голодомора 1932-1933 годов в Украине признано надругательством над памятью миллионов жертв Голодомора, унижением достоинства Украинского народа и является противоправным» Доклад на тему: Голод 1932-1933 г.г. в УкраинеГолод 1932 - 1933 - одна из самых трагических страниц в истории украинского народа. Сталинское руководство накладывало табу на эту тему. Про страшную беду не разрешалось говорить открыто, а тем более упоминать в газетах или официальных документах. Но даже самое суровое вето не могло искоренить в памяти народа воспоминаний о голоде. На Украине широкое распространение получают в то время колхозы. Сплошная коллективизация была задумана большевистским руководством, для того, чтобы обеспечить неэквивалентный обмен между промышленностью и сельским хозяйством. Вступая в колхоз, крестьянин практически передавал право распоряжаться произведенной им продукцией администратору. Поставка государству сельскохозяйственной продукции по заниженным ценам считалось главной задачей колхоза. . - Симферополь, 2004, 126 С. Механизмы политической власти в 30-е годы. М., 1996. 195 19372007. Юбилей, Arests/1937/site.htm 196 Воронцов СЛ. Спецслужбы России. Ростов-на-Дону, 2006, С. 295. 197 Голодомор 19321933 роюв в Украпи документа i ма-тер1али / Г61 Упоряд. Р.Я. Пир1Pг; НАН Украши. 1н-т icTopii Украши.P К.: Вид. д1Pм «Киево-Могилянська академ1я», 2007. 198 Колектив1защя i голод на Украип: 19291933. Зб1рник матер1ал1в i докуменпв Famine/Publicat/Fam-kolekt 1933.php 199 Кондрашин В.В. Голод 19321933 годов. Трагедия российской деревни. М., 2008. 200 Голод 19321933 poKiB на Украине: очима клориюв, мовою докуменпв Publicat/index.php 201 Михайлов В. Хроника великого джута. Алма-Ата, 1996. С.P67. 202 Постановление ГД РФ от 2 апреля 2008 P262-5 ГД «О заявлении Государственной Думы Российской Федерации «Памяти жертв голода 30-х годов на территории СССР» 203 Суворов В. Очищение. М., 2005. 204 Гордон Л., Клопов Э. Тридцатые-сороковые // Знание сила. 1988. P25. 205 Оруэлл Дж. 1984. М., 1993. 206 Разгон Л.Э. Непридуманное. М., 2001. 207 Рыбаков АН. Дети Арбата. М., 1998. 208 Станислав Куняев \\ kunaev.htm Экспортировать было нечего. Страна оказалась без валюты, необходимой для индустриализации. Более того, продовольственное снабжение городов было поставлено под угрозу. Снижение закупочных цен, дороговизна и дефицит промтоваров, снижение налогов для беднейших крестьян (что избавляло их от необходимости продавать излишки), неразбериха на пунктах сдачи зерна, слухи о начале войны, распространяемые в деревне, — все это вскоре позволило Сталину заявить о том, что в стране происходит «крестьянский бунт». Для выхода из создавшегося положения Сталин и его сторонники в Политбюро решили прибегнуть к срочным мерам, напоминающим продразверстку времен гражданской войны. Сам Сталин отправился в Сибирь. Другие руководители (Андреев, Шверник, Микоян, Постышев, Косиор) разъехались по основным зерновым регионам (Поволжье, Урал, Северный Кавказ). Партия направила в деревню «оперуполномоченных» и «рабочие отряды» (было мобилизовано 30 тыс. коммунистов). Им было поручено провести чистку в ненадежных и непокорных сельсоветах и партячейках, создать на месте «тройки», которым надлежало найти спрятанные излишки, заручившись помощью бедняков (получавших 25% зерна, изъятого у более зажиточных крестьян) и используя 107 статью Уголовного кодекса, по которой любое действие, «способствующее поднятию цен», каралось лишением свободы сроком до трех лет. Шутка ли, через Северный полюс - в Америку? Без посадки из Москвы на Дальний Восток? Вместе со всеми я пела "Все выше, и выше, и выше", и мама моя - как я сегодня понимаю, предмет тайного обожания летчика Ивана Евдокимовича Жукова, - тоже пела эту песню. Да, тексты многих наших песен - если вдуматься - были бы достойны сюжетов Оруэлла. Но замечали ли вы, читатель, что даже те, кого сейчас умудрились унизить с помощью гордого слова "ветеран", толком не знают текстов этих песен? Важно было единение, ритм, музыка. Девочка Варя с Украины, чудом пережившая голод 1933 года, устроилась няней в соседскую семью в нашем дворе. И отъевшись, пела вместе со всеми "Человек проходит как хозяин необъятной Родины своей". Нужно быть очень наивным - или очень примитивным, - дабы считать, что кто-то всерьез желал иметь "вместо сердца - пламенный мотор". Едва ли Булат Окуджава и вправду хотел непременно умереть "на той единственной гражданской" - но как же мы любили эту песню уже не в столь далекие времена! Я не сомневаюсь в искренности современных публицистов, недоумевающих по поводу того, как это люди слепо верили, как не понимали, не учитывали, не замечали ![]() Ваши дети во время приёма пищи вечно проливают что-то на ковёр и пол, пачкают руки, а Вы потом тратите уйму времени на выведение пятен с 222 руб Раздел: Тарелки ![]() В комплекте: фонарик, горелка. Оформление упаковки - 100% полностью на русском языке. Форма купола "перевёрнутая груша" как у 87 руб Раздел: Небесные фонарики
УГЛЕВОДЫ, обширная группа природных органических соединений, химическая структура которых часто отвечает общей формуле Cm(H2O) (т. е. углерод вода, отсюда название). Различают моно-, олиго- и полисахариды, а также сложные углеводы — гликопротеиды, гликолипиды, гликозиды и др. Углеводы — первичные продукты фотосинтеза и основные исходные продукты биосинтеза других веществ в растениях. Составляют существенную часть пищевого рациона человека и многих животных. Подвергаясь окислительным превращениям, обеспечивают все живые клетки энергией (глюкоза и ее запасные формы — крахмал, гликоген). Входят в состав клеточных оболочек и других структур, участвуют в защитных реакциях организма (иммунитет). Применяются в пищевой (глюкоза, крахмал, пектиновые вещества), текстильной и бумажной (целлюлоза), микробиологической (получение спиртов, кислот и других веществ сбраживанием углеводов) и других отраслях промышленности. Используются в медицине (гепарин, сердечные гликозиды, некоторые антибиотики). 9.ЛИПИДЫ (жиры, холестерин, некоторые витамины и гормоны), их элементарный состав – атомы углерода, водорода и кислорода.
ГЕОГРАФІЯ Білет №1. 1. Будова літосфери та її рухи. Внутрішні сили Землі. 2. Загальна характеристика внутрішніх вод і водних ресурсів України. 3. Складітьтиповий план порівняльної економіко-географічної характеристики двох держав. Білет №2. 1. Основні форми поверхні Землі. Відмінність гір і рівнин за висотою над рівнем моря, походженням, віком. Зміни рельєфу під впливом зовнішніх і внутрішніх сил Землі. 2. Географічне положення України. Порівняйте географічне положення України з положенням інших держав (на вибір). 3. Накресліть схему сучасного регіонального поділу Європи. Білет №3. 1. Поверхневі та підземні води. Їх роль у господарстві. 2. Геологічна будова і корисні копалини України. 3. Екологічні проблеми людства, шляхи їх вирішення. Білет №4. 1. Світовий океан. Його будова. Рух води у Світовому океані. 2. Клімат України. Фактори, що визначають його особливості. 3. Світові мінеральні ресурси, головні регіони їх поширення, Білет №5. 1. Погода. Характеристика її складових. 2. Природні та умовно-природніресурси Чорного та Азовського морів. 3. Чисельність та природній рух населення, демографічна ситуація світу. Білет №6. 1. Атмосфера та її склад. Структура и производственные мощности связанных с данной отраслью предприятий, перешедших под юрисдикцию Украины после распада СССР, которые должны поддерживать эффективное функционирование железной дороги, не обеспечивают ее пропорционального и гармоничного развития в перспективе. По графикам 1 и 2 (см. приложение) видно, что объем перевозок грузов железнодорожным транспортом по сравнению с 1985 годом значительно уменьшился, однако за период 1996-1997г. отмечено снижение темпов сокращений перевозок; что касается перевозок пассажиров, то темп сокращений объема перевозок, за тот же период, увеличился, что, в большой, мере вызвано повышением железнодорожных тарифов. В качестве мер по повышению эффективности железнодорожного транспорта необходимы реконструкция и переоснащение, частичное перепрофилирование, постепенное свертывание избыточных и строительство новых мощностей. С вхождением Украины в европейское экономическое пространство, с увеличением в связи с этим объемов грузовых и пассажирских перевозок, значение железнодорожного транспорта возрастает.
|